ГЛОБАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА В УМОВАХ СТРУКТУРНОГО ДЕКАПЛІНГУ: ЯК ФРАГМЕНТАЦІЯ ТА РЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕОСМИСЛЮЮТЬ ГЕОЕКОНОМІЧНУ КОНКУРЕНЦІЮ

Анотація

Стаття досліджує змінний характер глобальної інфраструктури в умовах прискореної геоекономічної фрагментації. Аналізується спосіб, в який ерозія моделі гіперглобалізації, реструктуризація міжнародних виробничих мереж, використання взаємозалежності як інструменту тиску та політизація глобальних ланцюгів вартості переозначують стратегічну логіку розвитку інфраструктури. У роботі підкреслюється, що фрагментація перетворилася на системну силу, яка змінює конфігурації зв’язності, фінансових потоків та інвестиційних пріоритетів, тоді як інфраструктурний декаплінг дедалі частіше виступає механізмом, за допомогою якого держави прагнуть захистити національні інтереси та зменшити вразливості. У статті розглянуто ключові чинники фрагментації, серед яких криза багатосторонніх інститутів, ренесанс індустріальної політики, посилення технологічного суперництва, зростання економічного націоналізму, енергетична небезпека та диференційовані регіональні реакції на глобальні шоки.

Особливу увагу приділено дуальності сучасних інфраструктурних трансформацій, що супроводжують формування конкуруючих інфраструктурних режимів, у яких глобальні, регіональні та національні інтереси перетинаються та нерідко вступають у конфлікт. У статті підкреслюється, що конкуренція за контроль над транспортними коридорами, енергетичними маршрутами, цифровими платформами та фінансовою інфраструктурою дедалі більше визначає нову геоекономічну конфігурацію.

Дослідження показує, що інфраструктурний декаплінг є не лише технічною або економічною тенденцією, а й ширшим політичним феноменом, сформованим логікою перерозподілу влади. Суперництво між провідними глобальними акторами посилює фрагментацію правил, стандартів і технологічних екосистем, створюючи змішані ефекти для країн, що розвиваються, та для малих держав. Деякі з них отримують вигоди від стратегічної диверсифікації партнерів та нових інвестиційних можливостей, тоді як інші стають більш вразливими до збоїв у постачанні та асиметричних залежностей. Стаття демонструє, що глобальна економіка переходить до гібридного ландшафту зв’язності, у якому універсальна інтеграція поступається місцем мозаїці конкуруючих блоків, вибіркових партнерств та диференційованих інституційних архітектур.

У роботі виокремлено кілька структурних наслідків фрагментації для глобальної інфраструктури. Серед них послаблення координації транскордонних проєктів, зростання вартості капіталу через геополітичну невизначеність, зсув до моделей державного фінансування, пріоритизація резильєнтності над ефективністю та формування перехресних сфер впливу. У статті стверджується, що ренаціоналізація інвестицій стала ключовим інструментом урядів, які прагнуть зміцнити автономію, захистити критичні активи, зменшити стратегічні ризики та підтримати національні цілі розвитку. Водночас фрагментація стимулює появу нових інфраструктурних коаліцій, прискорює пошук альтернативних коридорів та сприяє переформатуванню глобальної економічної географії.