МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЇ: БАР'ЄРИ ТА ЗАБОРОНИ ДЛЯ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Анотація

У цій статті розглядається комплекс правових, адміністративних, цифрових та економічних бар'єрів, що формують дискримінаційне середовище для трудових мігрантів у Російській Федерації. Особлива увага приділяється ролі держави не як гаранта прав, а як джерела системних обмежень, спрямованих на створення вразливої та залежної робочої сили. Аналіз зосереджується на формальних заборонах на певні види зайнятості; обмеженому доступі до охорони здоров'я, освіти, права на житло та сімейного життя; а також на економічних інструментах тиску — квотах, підвищенні патентних зборів та регіональних і тимчасових обмеженнях на проживання та роботу. У статті також досліджуються нові механізми цифрового спостереження, зокрема запропонована обов’язкова реєстрація мігрантів за допомогою мобільного додатку, що збирає геолокаційні та біометричні дані, а також включення осіб до «реєстру осіб, що перебувають під наглядом» як форма адміністративного контролю. Автор стверджує, що ці обмеження становлять інтегровану систему «керованої залежності», яка поглиблює соціальну маргіналізацію та перешкоджає інтеграції мігрантів. Далі в статті ці події розглядаються в ширшому політичному та ідеологічному контексті дедалі більш обмежувальної міграційної політики Росії, підкреслюючи її суперечності з Конституцією Російської Федерації та міжнародними стандартами у сфері прав людини. У висновку наголошується на необхідності визнання дискримінаційного характеру чинної політичної системи та перегляду підходів до регулювання трудової міграції відповідно до принципів недискримінації, юридичної рівності та людської гідності.