СТРАТЕГІЯ БЕЗПЕКИ ТУРЕЧЧИНИ В РЕГІОНІ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу безпекової стратегії Туреччини в регіоні Перської затоки, актуальність якої зумовлена зростанням геополітичної ваги цього субрегіону та посиленням прагнення Анкари закріпитися як ключовий актор регіональної безпеки після подій Арабської весни 2011 року. Автори визначають специфіку турецького підходу, що базується на поєднанні економічної прагматики, інструментів «м’якої» та «твердої сили» й адаптації до стратегічних змін, пов’язаних зі скороченням ролі США та посиленням загроз з боку Ірану, тероризму та регіональної нестабільності. Методологічно дослідження ґрунтується на системному та політологічному підходах із застосуванням якісних методів — кейс-стаді, контент-аналізу, дискурс-аналізу, а також компаративного та політико-системного аналізу. Результати роботи демонструють, що Туреччина сприймає простір Перської затоки як цілісну субрегіональну систему та вибудовує відповідну безпекову стратегію, яка нерідко виходить за межі двосторонніх форматів і спрямована на формування нової архітектури безпеки через взаємодоповнюваність ресурсів, розвиток партнерства з державами РСАДПЗ та посилення власної стратегічної автономії. Доведено, що політика Туреччини в Перській затоці не лише сприяє зміцненню її впливу, а й стає важливим елементом формування більш інклюзивної та багатошарової системи регіональної безпеки, яка базується на економічній взаємозалежності, дипломатичній співпраці та спільному реагуванні на дестабілізуючі фактори.