НАЦІОНАЛЬНА ПАМ'ЯТЬ ЯК ІНДИКАТОР СТІЙКОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу українсько-польського стратегічного партнерства у контексті національної пам’яті та її впливу на двосторонні відносини у сучасній геополітичній реальності. Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року стало ключовим викликом для безпеки Європи, актуалізувавши потребу в нових формах співпраці. Україна опинилася на передовій захисту демократії, а Польща – як головний логістичний та військовий хаб – стала ключовим партнером у забезпеченні регіональної стабільності. Водночас українсько-польські відносини залишаються складними через спільну історичну пам’ять. Стаття детально розглядає роль національної пам’яті у формуванні сучасної політики обох країн, звертаючи особливу увагу на інтерпретації Волинської трагедії 1943–1944 років та її політичну інструменталізацію. Польський та український історичні наративи значно різняться, що створює ризик напруженості навіть перед обличчям спільної загрози та за високого рівня співпраці. Стаття також висвітлює сучасні інституційні та регіональні формати співпраці, включно з Угодою про співробітництво у сфері безпеки (2024), Ініціативою трьох морів та формуванням тристороннього альянсу з Великою Британією в контексті ширшої архітектури європейської безпеки. Ключовим висновком статті є твердження, що довгострокова стійкість українсько-польського альянсу залежить не від спроб створення єдиного історичного наративу, а від здатності політичних еліт і громадян обох країн виробити механізми управління історичними конфліктами.