ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИЙНЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Анотація

У статті представлено еволюцію управлінських підходів до робочої сили – від раннього сприйняття працівників як «трудових ресурсів» до більш прогресивного поняття «людського капіталу» і, зрештою, до сучасної концепції «людського активу». Спираючись на теоретичні засади та міжнародну бізнес-практику, вона висвітлює функціональні відмінності, обмеження та стратегічні наслідки, пов’язані з кожною з цих концепцієй. Особлива увага приділяється поняттю людських активів, яке інтегрує економічну, соціальну та етичну цінність працівників, підкреслюючи їх унікальність, інноваційний потенціал та здатність формувати та втілювати корпоративну культуру. У статті досліджуються ключові проблеми впровадження даної парадигми, одночасно окреслюючи її переваги, серед яких підвищена мотивація та інноваційність, зменшення плинності кадрів та посилення довгострокової організаційної стійкості. Аргументовано, що концепція «людських активів» відповідає вимогам сучасного бізнес-середовища, де окремі особи слугують головним стратегічним нематеріальним активом, створюючи конкурентну перевагу та просуваючи цінності соціальної відповідальності у глобальному масштабі.