КЛІМАТИЧНІ БІЖЕНЦІ ЯК ВИКЛИК ДЛЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2025.164.1.93-100Анотація
Зміна клімату є глобальною проблемою, що має екологічний, соціально-економічний та безпековий виміри й дедалі сильніше впливає на людську мобільність. Кліматичні катастрофи та деградація довкілля змушують мільйони людей залишати свої домівки, однак чинні міжнародно-правові механізми не забезпечують належного захисту таких осіб. Автори дослідження наголошують, що ЄС інвестує значні ресурси у заходи регіональної адаптації та фінансування кліматичних проєктів, що відображає прагнення до мінімізації наслідків кліматичних ризиків через превентивні та адаптаційні інструменти. Разом з тим, у цьому контексті міжнародне право закріпило низку принципів — no-harm, polluter pays та common but differentiated responsibilities and respective capabilities, які покладають на індустріалізовані країни підвищені юридичні та фінансові зобов’язання. Вони відображають прагнення забезпечити більш справедливий розподіл відповідальності за наслідки зміни клімату. Проте, попри існування правових і фінансових механізмів, питання правового статусу осіб, змушених залишати свої території через кліматичні чинники, залишається невирішеним. Конвенція про статус біженців 1951 року не охоплює випадків кліматично зумовленої мобільності, що формує правовий вакуум і водночас загострює безпекові виклики для європейського регіону.





