РЕФОРМА РАДИ БЕЗПЕКИ ООН: ПЕРСПЕКТИВА МОДЕЛІ G4 В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ ПОЛЯРИЗАЦІЇ

Анотація

Стаття аналізує перспективи реформування Ради Безпеки ООН через призму моделі Групи чотирьох (G4) у контексті загострення глобальної політичної поляризації та падіння довіри до багатосторонніх інститутів. На основі порівняльного аналізу розглянуто логіку й параметри моделі G4 (розширення складу до 25 членів із додаванням шести постійних і чотирьох непостійних місць, тимчасове утримання нових постійних членів від використання права вето до ухвалення окремого рішення), зіставлено її з альтернативами Африканського Союзу (АС) та коаліції Uniting for Consensus (UfC). Показано, що G4 і АС найближчі за баченням регіональної репрезентативності, тоді як ключова відмінність стосується права вето: G4 припускає його тимчасове нерозповсюдження на нових членів Ради Безпеки, водночас АС наполягає на повній рівності нових і чинних постійних членів у цьому контексті. Позиція UfC є концептуально протилежною, оскільки відкидає розширення постійних місць. Натомість коаліція пропонує суттєве збільшення непостійних місць та жорсткі обмеження чи ліквідацію інституту вето. Окрему увагу приділено конфігурації інтересів постійних членів РБ (P5). Велика Британія та Франція стабільно підтримують модель G4 і посилення африканського представництва. США демонструють близьку, проте обережну позицію, підтримуючи розширення складу Ради Безпеки, водночас виступаючи проти поширення права вето на нових постійних членів. Китай і Росія декларують відкритість до “помірного” розширення за рахунок країн, що розвиваються, проте фактично блокують сценарії, які включають Німеччину та Японію, що істотно зменшує ймовірність досягнення консенсусу. Українська позиція значною мірою синхронізована з підходом G4: підтримується розширення як постійної, так і непостійної категорій членства з акцентом на представництво Африки, Азії, Латинської Америки, а також Німеччини та Японії. Водночас Україна послідовно виступає за обмеження та поступове скасування права вето, що випливає з досвіду агресії з боку постійного члена РБ - Російської Федерації. Визначено, що G4 пропонує один із найбільш збалансованих шляхів реформування Ради Безпеки через усунення регіонального дисбалансу, але потребує широкої коаліційної підтримки у Генеральній Асамблеї та мінімізації заперечень з боку Китаю та Росії. Практична реалізація залежатиме від здатності прихильників G4 формувати політико-дипломатичні коаліції щодо реформи Ради Безпеки (наприклад, з АС) і просувати поетапні рішення щодо вето, що знижують рівень політичної поляризації.