ЯК ПОСТРАДЯНСЬКИМ КРАЇНАМ ПОДОЛАТИ КОЛОНІАЛЬНЕ МИНУЛЕ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Анотація

Метою статті є наукове обґрунтування на прикладі України окупаційної природи радянського комуністичного режиму та його колоніального визиску союзних республік у 1920-х—1991 рр. Спираючись на принципи історизму, системності й спеціально‑історичні методи, автори відтворюють механізми політичного підпорядкування й економічної централізації, через які більшовицький центр інституційно контролював радянську Україну, експлуатував її ресурси та формував керівну еліту, залежну від Москви. На основі класичних і нових праць (Волобуєв; Мазлах і Шахрай; Винниченко; Мотиль; Шпорлюк; Гриневич) та архівних матеріалів доводиться, що радянська Україна фактично функціонувала як колоніально залежна територія. Окрему увагу приділено демографічній інженерії, русифікації та довгостроковим наслідкам Голодомору для ідентичності й державотворення. Стаття обстоює необхідність цілісної історичної політики як інструмента подолання колоніальної спадщини в пострадянських державах: поза перейменуваннями йдеться про готовність відповідати на «незручні» запитання щодо імперського характеру СРСР і звільнення колективної пам’яті від імперських наративів. Така політика є передумовою консолідації суверенітету та міжнародної суб’єктності на пострадянському просторі.