ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ «М’ЯКОЇ СИЛИ» У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ США

Анотація

У цій статті розглядається еволюція м’якої сили у зовнішній політиці Сполучених Штатів, зосереджуючись на витоках та розвитку цієї концепції після Другої світової війни та досліджуючи її роль під час президентства Джорджа Буша-молодшого, Барака Обами, Джозефа Байдена та Дональда Трампа. У дослідженні простежується, як м’яка сила як концепція оцінювалася в книгах американського дослідника Джозефа Ная, досліджується, як «Війна з терором» за Джорджа Буша-молодшого змістила баланс у бік жорсткої сили, зменшуючи міжнародну привабливість США, та спровокувавши нові форми «м’якого балансування» з боку інших держав. Адміністрація Обами згодом прагнула відродити імідж Америки, відновивши дипломатичні контакти, сприяючи багатосторонності та надаючи пріоритет публічній дипломатії через цифрові платформи та відновивши акцент на спільних цінностях. Аналіз продовжується в епоху Трампа та Байдена, що позначена викликами з боку зростаючих суперницьких держав, глобальними інформаційними конфліктами та зростаючою роллю соціальних мереж у формуванні ефективності м’якої сили США. У дослідженні аналізується ефективність та обмеження стратегій м’якої сили, взаємодія між тяжінням та примусом, а також постійна актуальність американської культури, інновацій та демократичних ідеалів для підтримки впливу США. За допомогою тематичних досліджень та порівняльного аналізу стаття висвітлює закономірності, успіхи та невдачі американської м’якої сили від Буша-молодшого до сьогодення, пропонуючи нюансований погляд на політику, сприйняття та глобальний вплив Сполучених Штатів.