НА ШЛЯХУ ДО ТЕОРЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ ЗЕЛЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ЯК ІНСТРУМЕНТА ДОСЯГНЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ І ЗНИЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Анотація

Анотація. Мета статті полягає в аналізі концептуальних і теоретичних підходів до дослідження фінансової системи в контексті її імперативного озеленення на тлі вироблення інституційного інструментарію протидії кліматичним змінам і екологічним кризам, що впливають на ризикогенність системи міжнародної торгівлі і міжнародних фінансів. Неоднозначність категорії «зелені фінанси» підтверджується фактом існування розрізнених і декоординованих між собою таксономій сталості, що ускладнює взаємодію зелених ініціатив у міжнародному масштабі. Стає очевидним затребуваність ревізії економічних теорій, що базуються на концепції ультимативного зростання без врахування якісних характеристик останнього. Альтернативою виступає концепція антиросту, що змушує переосмислити баланс економічних, екологічних та соціальних інтересів багатьох стейкхолдерів. Встановлено, що у фаховій літературі про моделі антизростання феномен фінансів або ігнорується, або демонізується. При цьому на метарівні міжнародної економічної політики відбувається інституціоналізвція кліматичної адженди, що ставить за мету формування консолідованого підходу до визнання затребуваності озеленення фінансової системи, що вимагає чіткого визначення потенціалу і меж озеленення її структурних ланок. Ми виокремлюємо інституційні, фінансові, технічні, психологічні перешкоди на шляху реалізації сталої й зеленої адженди, при цьому, залежно від фокусу аналізу, модифікуються іманентні зеленому і енергетичному переходу ризики – фізичні ризики, ризики перехідного періоду, ризики відповідальності. Ризик-орієнтований підхід, на якому базується сучасна система фінансового нагляду, виокремлює ризик ліквідності, кредитний ризик, ринковий ризик, операційний ризик. Кліматичні зміни чинять тиск на окреслені ризики, що ускладнює залучення фінансових ресурсів. Відсутність єдиних підходів до виокремлення «зеленого атрибуту» фінансового ринку призводить до маніпуляції зеленою аджендою задля акумулювання фінансових ресурсів, що спрямовуватимуться не за призначенням. Очевидним стає запит на формування нового сприйняття економіки в контексті сталого розвитку, чому слугують концепції синьої економіки, зеленої економіки, біоекономіки, економіки антиросту, циркулярної економіки, низьковуглецевої економіки, економіки зеленого росту.  В статті виокремлено суб’єкти зеленого фінансування. Відзначена роль держави в фінансовому супроводі зелених ініціатив. Наголошено на впливі кліматичних змін на сектори фінансового ринку – страховий ринок,  ринок банківських послуг, ринок колективних інвестицій, валютний ринок, ринок платіжних послуг, ринок дорогоцінних металів, що адаптуватимуть зелені інструменти в свою роботу. Обґрунтовано особливу роль вуглецевого ринку і системи торгівлі квотами у функціонуванні світової системи кліматичної адженди і в заохоченні розвитку зеленого сегменту фінансової системи. Зелені фінанси розглянуто як комплекс економічних відносин, що передбачало аналіз економічних теорій, що апелюють до сталості. Це дозволило встановити провідну роль фінансових інститутів у боротьбі з екологічними кризами. Інвестиційні проєкти, що передбачають фінансування сталого і відповідального кліматичного розвитку, визнані джерелом скорочення фінансових ризиків, пов’язаних із руйнівними наслідками кліматичних змін.