ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ СВОБОДИ ВОЛІ ЯК АБСОЛЮТНОГО ПРАВА

Анотація

У статті проведено правове обґрунтування абсолютності свободи волі. Розуміння свободи волі змінилося від уявлення її як «фатуму» у детермінізмі, до визначення її обмежень через міжнародні та національні правові норми. Якщо античні філософи писали, що саме Бог впливає на волю людини, то сьогодні актуальним вбачається розуміння меж свободи волі крізь призму нормативно-правого регулювання. Це породжує актуальне питання, чи є свобода волі абсолютною. Метою даної статті є правове обґрунтування, що свобода волі носить абсолютний характер. Для обґрунтування даної тези автор пропонує дослідити два твердження: 1. свобода волі є абсолютною, а правові норми уточнюють її; 2. свобода волі не є абсолютною, адже її межі визначені нормативно. Автор досліджує абсолютні права крізь призму їх рулювання у міжнародних договорах. Зокрема, проведено аналіз нормативного закріплення та обмеження абсолютних прав у  Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Канадській хартії прав і свобод. Автор проводить аналіз правових підстав для обмеження абсолютних прав. Науковець приходить до висновку, що визначення конкретного права як абсолютного більше пов’язано не з забороною його обмежувати, а з його особливо важливим значенням. Це більше характеризує абсолютні права як природні та невід’ємні, хоча і не всі абсолютні права є такими. Автор стверджує, що свобода волі може вважтися абсолютним правом, з якого виходять інші права. Дослідник наводить аналогію, коли з абсолютного права на життя виходить право на охорону здоров’я, яке породжує цілу низку прав пацієнта. В результаті автор наголошує на можливості припустити, що свобода волі є одним з абсолютних прав, з якого походять всі інші. В той же час зазначається, що потребує окремого дослідження можливість визначення свободи волі як особистого немайнового права або принципу права.