РОСІЯ “РАННЬОГО ПУТІНАˮ В ПОШУКАХ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: МОДЕРНА ІМПЕРСЬКА ІДЕОЛОГІЯ В ТІНІ “ГУМАНІТАРНОГОˮ “РУСЬКОГО МИРУˮ

Анотація

На початку ХХІ ст. керівництво Кремля суттєво посилило контроль за процесами в російській державі, досягло певних успіхів у плані реалізації інтеграційних проектів на пострадянському просторі. Для посилення геополітичної ваги РФ та подальшого зміцнення її позицій на території так званого “близького зарубіжжяˮ політтехнологи Кремля розробили нову імперську ідеологію. В якості ідейного орієнтира для російської правлячої верхівки виступив критик більшовиків, прихильник монархізму та фашизму Іван Ільїн.

Практичним проявом нових ідеологічних підходів стало запровадження пов’язаного із традиціями царської Росії “Дня народної єдностіˮ, який по суті замінив святкування так званої “Великої Жовтневої соціалістичної революціїˮ. В цьому ж ключі можна розглядати започаткування акції під назвою “Георгієвська стрічкаˮ, яку є своєрідною спробою поєднати спадщину Романових із зручними для Кремля сторінками історії СРСР. Критикуючи федеративну сутність Радянського Союзу, Кремль водночас активно використовував для своїх геополітичних цілей перемогу СРСР у ІІ світовій війні. Найбільшою мірою це проявилося через активну популяризацію міфу “Великої перемогиˮ та гіпертрофоване святкування “Дня Перемогиˮ – так зване “побєдобєсієˮ.

Одним із важливих компонентів нової державної ідеології РФ стало активне використання концепту “оточена фортецяˮ. Жорсткі декларації з боку керівництва Росії в цей час доповнювалися рішучими кроками. Використання на території Великобританії радіоактивних речовин для вбивства колишнього співробітника ФСБ, кібератаки на урядову структури члена НАТО та ЄС – Естонії, повернення до радянської практики чергувань стратегічної авіації, ракетний удар по грузинській території російським літаком демонстрували готовність офіційної Москва піднімати ставки в рамках боротьби за перерозподіл геополітичної “шахівниціˮ.

Декорацією для російського імперіалізму та реваншизму став ідеологічний проект “русский мирˮ. Вже впродовж другої президентської каденції Владіміра Путіна можна було простежити тривожні сигнали, які недвозначно демонстрували що за “гуманітарноюˮ обгорткою “русского мируˮ приховуються агресивні зовнішньополітичні цілі керівництва РФ.

Найбільш відверто імперська сутність путінського режиму на його ранніх стадіях відображена в рамках так званої “Руської доктриниˮ. Цей документ включив у себе положення про месіанську роль Росії, критику більшовиків за поділ СРСР на республіки, постулат про історичну тяглість РФ від царських часів тощо. В контексті окреслення зовнішньополітичних цілей РФ, в доктрині йдеться про створення багатополярного світу, невизнання Біловезьких угод 1991 р. та задекларовано початок шляху, який має довести до “воз’єднанняˮ Росії з Білоруссю, Україною та Казахстаном.