МЕГАТРЕНДИ В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ

Автор(и)

  • O.A. Коппель Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  • О.С. Пархомчук Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.17721/apmv.2020.143.1.4-14

Анотація

Анотація. Дослідження проблематики мегатрендів як найбільш кардинальних напрямів розвитку людства надає змогу визначити характеристики часової ритміки як глобальної системи, так і регіональних підсистем в межах універсальних закономірностей. Завданнямдослідження є систематизація та класифікація мегатрендів і визначення специфіки їх прояву в близькосхідному регіоні. На цій основі з’ясувується зворотній вплив на мегатренди, акцентуються риси коеволюції глобальних та регіональних мегатрендів та прогнозуються подальші напрями розвитку.
Мегатренди здійснюють кумулятивний вплив на стан світу, визначаючи якісний зміст сучасного етапу еволюції світосистеми. Визначені найголовніші з них - глобалізація, інтеграція, демократизація, зниження ступеня захищеності людства та посилення глобальних проблем, зміна політичної структури світу, криза інституту глобального лідерства, переміщення центру світового розвитку (оріенталізація), інверсія фундаментальних цінностей, віртуалізація суспільно-політичних відносин, нова модель зміни політичної влади і управління в окремих країнах, зростання ролі мережевих структур у світовій політиці, ідеологізація міжнародних відносин, зокрема зростання ролі релігійного та цивілізаційного чинника.
Процеси, що відбуваються в близькосхідному регіоні, визначаються і в значній мірі впливають на мегатренди загальносвітового розвитку, на формування структури майбутнього світоустрою, що викликає потребув прогнозуванні подальших тенденцій їх розвитку. Ці процеси аналізуються на декількох рівнях: глобальному, регіональному, субрегіональному, двостороньому, національному і транснаціональному. Політичні зміни в регіоні пов’язані з внутрішніми проблемами: насамперед, це авторитарні режими, релігійні розбіжності, ісламський екстремізм, надмірні військові витрати, імпорт зброї, незадоволення суспільств умовами існування, а на політичному рівні – відсутністю єдиного політичного проекту, який міг би консолідувати регіональних гравців. На регіональному рівні реконфігурація відносин та зростання конфліктогенності призводить до дестабілізації та більшої поляризації регіону. Дисфункціональність внутрішніх елементів регіону використовується більш впливовими зовнішніми акторами. Старий порядок у регіоні зникає, а стадія переходу до нового ще триває та характеризується невизначеністю, посиленням ролі політичного ісламу та новою геополітичною роллю ісламського фундаменталізму, небмеженним транзитом ідей ісламізму, постійними внутрішньодержавними,
міждержавними та транснаціональними конфліктами, посиленням загрози з боку недержавних акторів. Зроблено висновки, що можна очікувати подальшого росту нестабільності, реконфігурації відносин та більшої поляризації регіону, можливого переділу існуючих міждержавних кордонів та появи квазі-держав, які спираються на етнічні та етноконфесійні сили і підтримуються впливовими геополітичними центрами сили.
Аналіз мегатрендів та специфіки їх прояву в близькосхідному регіоні дозволяє зробити висновки щодо доцільності використання цієї категорії в міжнародно-політичному аналізі і актуалізує дослідження управління мегатрендами як на глобальному, так і на регіональному рівнях.
Ключові слова: мегатренди, близькосхідний регіон, регіональна безпека, ісламізм, фундаменталізм, панісламізм, панарабізм.

Біографії авторів

  • O.A. Коппель , Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    Доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики

  • О.С. Пархомчук , Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    Доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики 

Завантаження

Опубліковано

2020-10-17