НОВА ПАРАДИГМА ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ ЯК ПРАВОВОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ В СИСТЕМІ ЕНТРОПІЇ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2020.142.1.15-26Анотація
Анотація. У статті автори обґрунтовують сучасну модель інтермена як креативної кіберособистості, що має потенційну можливіть ідентифікуватися з відповідними віртуальними тілами як проблематизація сучасної культури. Підкреслено, що саме така функціональна можливість і з’ясовує нову парадигму людського буття, в якій ентропія як критеріальний апарат модернізує сучасне суспільство. Визначено, що саме розумно обдаровані люди завдяки духовному капіталу мудрості здатні освоїти ноосферний простір буття. У цьому змісті показано ентропію як визначальний модус імовірних процесів, в якій відбувається модернізація сучасної особи, держави та суспільства, оскільки в основі критеріального апарату ентропії є визнання того випадкового факту (події, ситуації), що стає закономірним. Підкреслено, що має бути істинно обраний в системі ентропії магістральний напрямок ризикових процесів у феноменальних рецепціях мудрості для особистості, держави та суспільства з огляду ретельного вивчення теорії імовірних функцій. Виявлено, що ідеологічні запозичення містять у собі значну небезпеку, оскільки ідеологія має класову модифікацію в силу осучаснення певного класу за зразками чужого досвіду. Зроблено висновок, що це може спричинити неминучий міжкласовий конфлікт та посилити опозиційні настрої. Дається огляд модернізації як ентропійному засобу ризикових процесів, яка є магістральним напрямком у конкретній історичній ретроспективі феноменальної свідомості. Підкреслено, що модернізація означає створення нового типу світового порядку, в якому людське буття на рівні правової суб’єктності відіграє антропоцентричну роль. Стверджено конструктивний та деструктивний Дух Часу відповідно до ентропійних критеріїв. Виявлено різні форми кризи, коли вичерпують себе усталені норми та правила поведінки окремих осіб, груп, класів, етносів, спільнот. Передбачено, що наука – це така фундаментальна інновація, в якій ентропія значною мірою залежить від ментальноціннісних орієнтирів окремого народу, виходячи із свідомості, мови, правової культури тощо. Ключові слова: парадигма, буття, інтермен, модернізація, правова суб’єктність, криза, правова ентропія, інформаційна політика.