ЧИ МАЄ БУТИ ЕВТАНАЗІЯ РОЗВ’ЯЗАННЯМ ПРОБЛЕМИ "ГІДНОЇ" СМЕРТІ? (НА ПРИКЛАДІ СПРАВИ LAMBERT AND OTHERS V. FRANCE)

Анотація

У статті досліджується правова та біоетична проблема легалізації недобровільної пасивної евтаназії як практики припинення життя особи, зокрема яка знаходиться у стані мінімальної свідомості та з обмеженими можливостями, на прикладі справи Європейського суду з прав людини Lambert and Others v. France. У зв’язку з
відмінністю національного законодавства держав щодо регулювання евтаназії та з огляду на відсутність міжнародного консенсусу у цьому питанні, а також уніфікованої позиції суддів щодо правомірності її застосування в контексті захисту права на життя на основі ст. 2 та 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., наголошується на необхідності забезпечення гарантованої державою належної медичної допомоги і лікування для підтримки/подовження життя особи (насамперед, гідратації, живлення, штучної вентиляції легень, серцево-легеневої реанімації, переливання крові, діалізу тощо) та подальшої реабілітації, а також паліативної допомоги як альтернативи евтаназії. Підкреслюється обов’язковість дотримання принципу заборони дискримінації особи за станом її здоров’я. Аналізуються наслідки застосування недобровільної пасивної евтаназії, зокрема й необхідність притягнення до юридичної відповідальності.
Ключові слова: недобровільна пасивна евтаназія, "гідна" смерть, право на життя, Європейський суд з прав людини, дискримінація.