КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Анотація

Зовнішньополітичною стратегічною метою Чехії у 1990-ті рр. було забезпечення свого належного місця в міжнародних відносинах після закінчення «холодної війни», що передбачало вступ до низки міжнародних міжурядових організацій (МВФ, організацій Групи Світового Банку, ОЕСР, ЄБРР, НАТО, ЄС тощо) і розвиток дружніх відносин із сусідніми державами та партнерами. У цьому сенсі немає підстав характеризувати зовнішньополітичний курс Чеської Республіки в цей період лише як курс орієнтований на «повернення до Європи».
На початку 1990-х рр. більшість чеських політичних акторів поділяли ідеї «повернення до Заходу» та «ліберальної демократії», відмінності в їхньому баченні моделей геополітичної орієнтації Чеської Республіки дозволяють виокремити взаємодію трьох головних зовнішньополітичних ідеологій у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень: атлантизм, континенталізм та автономізм.
У свою чергу, різне тлумачення сутності «ліберальної демократії» призвело до появи в чеському політикумі двох ідеологічних течій, які мали істотний вплив на бачення зовнішньополітичних пріоритетів Чеської Республіки: економічного універсалізму (спрямованого на усунення інституційних перешкод для вільного потоку товарів, послуг, грошей) та морального універсалізму (орієнтованого на поширення демократії та захист прав людини, що є пріоритетом у зовнішній політиці). Прихильники економічного універсалізму (насамперед, В. Клаус) активно виступали за розвиток економічних зв’язків із Росією та Китаєм, у той час як носії ідеології морального універсалізму (В. Гавел та його послідовники) активно виступали проти цього.
У статті також досліджено вплив зовнішньополітичних упереджень на формування зовнішньополітичного курсу Чехії, серед яких найвпливовішими є антиросійське та антинімецьке.
Ключові слова: зовнішньополітичний курс, зовнішньополітичні ідеології, зовнішньополітичні упередження, Чеська Республіка