ЛІДЕРСТВО ТА ГЕГЕМОНІЯ В ГЕОСТРАТЕГІЇ НЕФОРМАЛЬНИХ НЕОІМПЕРІЙ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2017.130.0.39-49Анотація
Аналізуються дискусійні питання співвідношення гегемонії та лідерства в міжнародних відносинах, зокрема в контексті геостратегії неформальних неоімперій. В ідеалі лідерство певного актора означає, що інші актори добровільно сприймають запропоновані ним цінності, норми та правила, визнають за ним повноваження проводити політику для реалізації спільних цілей. Гегемонія полягає у домінуванні певного актора (гегемона) над іншими акторами, встановленні контролю над ними, нав’язуванні своїх політичних, економічних, культурних цінностей. Гегемонія в міжнародних відносинах здійснюється, як правило, приховано і часто репрезентується в якості лідерства. Лідерство і гегемонія можливі на різних рівнях геополітичної організації світу. Ми розглядаємо лідерство та гегемонію як механізми реалізації геостратегій могутніх акторів міжнародних відносин, особливо неформальних неоімперій. Кожна із сучасних неформальних неоімперій розробляє та втілює в життя геостратегію, спрямовану на забезпечення своєї гегемонії, зазвичай прихованої, у межах певного геопростору і реалізує її засобами як “твердої”, так і “м’якої” сили. США, що є головним “центром” Західної макроімперії, намагається зберегти своє світове лідерство і водночас забезпечити собі приховану гегемонію в стратегічно важливих регіонах світу. ЄС є неоімперським об’єднанням і здійснює геостратегію “м’якої” гегемонії. Росія виступає проти гегемонії Заходу і за формування у світі багатополярного порядку з “балансом сил”. РФ проводить на міжнародній арені неоімперську геостратегію, спрямовану зростання своєї ролі у світі і забезпечення гегемонії в пострадянському просторі.Посилання
References
National Security Strategy. The White House, Washington. February 2015, <http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/docs/2015_national_security_strategy.pdf>
Arrighi G., Silver B. (1999) Chaos and Governance in the Modern World System. Minneapolis: University of Minnesota Press.
Brzezinski Z. (1997) The Grand Chessboard. American Primacy and Its Geostrategic Imperatives. New York : Basic Books.
Castells M. (2011) ‘A Network Theory of Power’, International Journal of Communication 5 : 773-787.
Doyle M. W. (1986) Empires. Ithaca, London : Cornell University Press.
Haass R. N. (2014) ‘The Unraveling. How to Respond to a Disordered World’, Foreign Affairs. November/December, <https://www.foreignaffairs.com/articles/united-states/2014-10-20/unraveling>
Ikenberry G. J. (1996) ‘The Future of International Leadership’, Political Science Quarterly 111 (3) : 385-402.
Keohane R. O., Nye J. S. (1989) Power and Interdependence. Second ed. Glenview : Little Brown.
Lake D. (1993) ‘Leadership, Hegemony, and the International Economy: Naked Emperor or Tattered Monarch with Potential?’, International Studies Quarterly, 37 : 459-489.
Lundestad G. (1990) The American ‘Empire’ and Other Studies of US Foreign Polict in Comparative Perspective. Oxford, Oslo : Oxford University Press.
Manners I. (2002) ‘Normative power Europe: A contradiction in terms?’, Journal of Common Market Studies 40/2 : 235-238.
Mearsheimer J. J., Walt S. M. (2016) ‘The Case for Offshore Balancing’, Foreign Affairs July/August, <https://www.foreignaffairs.com/articles/united-states/2016-06-13/case-offshore-balancing>
Nye J. S. (2015) ‘American Hegemony or American Primacy’, Project Syndicate March 9, <https://www.project-syndicate.org/commentary/american-hegemony-military-superiorityby-joseph-s--nye-2015-03?barrier=true>
Obama B. (2007) ‘Renewing American Leadership’, Foreign Affairs July/August, <http://www.foreignaffairs.com/articles/62636/barack-obama/renewing-american-leadership>
Wendt A., Friedheim D. (1995) ‘Hierarchy Under Anarchy: Informal Empiere and the East German State’, International Organization 49/4 : 689-721.
Wiener J. (1995) ’’Hegemonic’ Leadership: Naked Emperor or the Worship of False Gods?’, Journal of International Relations 2 : 219-243.
Zielonka J. (2008) ‘Europe as a global actor: empire by example?’, International Affairs 84/3 : 471-484.
Концепция внешней политики Российской Федерации. 12 февраля 2013 г. [The Foreign Policy Concept of the Russian Federation. February 12, 2013], <http://news.kremlin.ru/media/events/files/41d447a0ce9f5a96bdc3.pdf>
Дорошко М. С. (2012) ‘Вплив ‘перезавантаження’ американсько-російських відносин на зовнішню політику держав пострадянського простору’ [The impact of ‘reset’ of USRussian relations on the foreign policies of states of the post-Soviet space], Актуальні проблеми міжнародних відносин 107/1 : 97-102.
Каспэ С. И. (2007) Центры и иерархии: пространственные метафоры власти и западная политическая форма [Centers and hierarchy. Spatial metaphors of power and Western political form]. Москва : Московская школа политических исследований.
Копійка В. В. (2015) ‘Зовнішньополітичні стратегії США у глобальному світі: тенденції і перспективи’ [The foreign policy strategies of US in the global world: trends and prospects], Міжнародні відносини. Серія ‘Політичні науки’ 5, <http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2494/2225>
Макаренко Є. А. (2015) ‘Геополітичний вимір президентських послань Конгресу США: 2012-2015 роки’ [The geopolitical dimension of presidential messages to Congress: 2012-2015 years], Міжнародні відносини. Серія ‘Політичні науки’ 5, <http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2501/2231>
Рижков М. М. (2011) ‘Стратегії стримування у зовнішній та безпековій політиці США’ [Strategies of containment in the foreign and security policy of the USA], Актуальні проблеми міжнародних відносин 102/1 : 5-21.
Чубайс А. ‘Россия как либеральная империя’ [Russia as a liberal empire], <http://www.archipelag.ru/geopolitics/nasledie/empire/russia/>
