ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ: ДОБА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2016.128.0.17-27Анотація
Чимало західних політологів розцінили проголошення Україною своєї незалежності 24 серпня 1991 року як одну з найважливіших геополітичних подій у ХХ ст., що для долі Європи може мати таке ж значення і вплив на ситуацію в регіоні, як і возз’єднання Німеччини роком раніше. Сучасна українська дипломатія виводила у світ незалежну Україну в набагато сприятливіших умовах завершення холодної війни та порівняно мирного розпаду СРСР, після більш ніж 40-річної, хоч і багато в чому формальної, але все-таки фізичної присутності УРСР у структурах і на форумах ООН в якості її держави-співзасновника.
Сьогодні Україна стверджує своє місце в багаторівневій ієрархічній будові міжнародної системи, її позиція є істотною для формування архітектури цієї системи не лише на регіональному, але й на глобальному рівнях. Тим більш важливим для зовнішньополітичного відомства нашої держави є критичне врахування національного історичного досвіду і вміння робити з нього потрібні конструктивні висновки, що, в цілому, зводяться до принципового положення, якого дотримується увесь сучасний цивілізований світ: у незалежної й самодостатньої держави немає постійних друзів, а є лише постійні інтереси.
Без критичного вивчення й урахування власних історичних інтересів і уроків суверенного розвитку України – державницьких, геополітичних, цивілізаційних, соціально-економічних – неможливо зрозуміти той принциповий факт, що сучасне становлення України як суверенної держави – природний і логічний підсумок її минулого шляху.Посилання
Алпатов М. А. (1973) Русская историческая мысль и Западная Европа XII-XVII вв. [Russian historical thought and Western Europe in 16-17th centuries]. Москва: Наука.
Бжезинский З. (1999) Великая шахматная доска: господство Америки и ее геостратегические императивы [The grand chessboard: American primacy and its geostrategic imperatives]. Москва: Международные отношения.
Буслаев Ф. (1901) Русская хрестоматия. Памятники древней русской литературы и народной словесности [Russian anthology. Records of the old Russian literature and folk philology]. Москва: Типография Г. Лисснера и А. Гешеля.
Головченко В. І. (2006) ‘”Звідки пішла Руська земля...” (Міжнародно-політичні обставини виникнення Київської держави)’ [“Where the Rus’ land originated from… (International and political circumstances of origination of the Kyivan state)], Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжнародні відносини 33-34: 4-10.
Головченко В. (2007) ‘Київ – центр євроінтеграції за часів середньовіччя’ [Kyiv as the center of European integration in the Middle Ages], Пам’ять століть 2: 105-119.
Головченко В. (2008) ‘Дипломатична історія Галицько-Волинської держави: королівський період’ [Diplomatic history of the Galician-Volynian state: Royal period], Україна дипломатична – 2008. Науковий щорічник 9: 79-110. Київ: Планета.
Лисяк-Рудницький І. (1994) Історичні есе [Historical essays]: Volume 1. Київ: Основи.
Літопис Руський (За Іпатським списком) [The Rus’ Chronicle. (According to the Ipatsky list)] (1989), Мишанич О. В. (ed.). Київ: Дніпро.
Памятники истории Киевского государства IX-XII вв. Сб. документов [Records on the history of the Kyivan state in 9-12th centuries. Collection of documents] (1936), Кочин Г. Е. (ed.). Ленинград: Соцэкгиз.
Січинський В. (1992) Чужинці про Україну: вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть [Strangers about Ukraine: Excerpts from the descriptions of trips around Ukraine and other writings of foreigners on Ukraine for a period of ten centuries]. Київ: Довіра.
Хониат Н. (1862) История со времени царствования Иоанна Комнина [The history since the reign of John Comnenus]: Volume 2 (1186-1206). Санкт-Петербург: Тип. Григория Трусова.
