ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ В МІЖНАРОДНІЙ ДОГОВІРНІЙ ТА СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ

Анотація

Анотація. Міжнародно-правові норми є особливими нормами, оскільки встановлю-
ють для суб’єктів міжнародних відносин правила поведінки шляхом досягнення консен-
сусу (узгодження воль) з приводу найбільш важливих питань міжнародного життя, в
тому числі морально-етичних питань. На одне з таких питань – якою мірою можливо об-
межувати права людини на користь інших живих істот – намагається віднайти відпо-
відь екологічна етика, що певним чином впливає також і на міжнародну договірну та
судову практику. Однією з найважливіших спільних рис, притаманним як міжнародному
праву, так і деяким напрямкам екологічної етики, є можливість обмеження прав людини
шляхом балансування інтересів (публічний інтерес проти індивідуального інтересу), а
також задля забезпечення суспільного (публічного) порядку та захисту моралі в суспіль-
стві. Назріла необхідність застосування доктрини actio popularis в міжнародному судо-
вому процесі із захисту прав людини та охорони довкілля. Обмеження прав людини
необхідне з метою попередження подальшого забруднення довкілля. Незважаючи на те,
що концепція екологічних прав людини є за своєю суттю гомоцентричною, проте сучасні
міжнародні природоохоронні договори та рішення міжнародних судів встановлюють
певні обмеження на антропогенну діяльність, таким чином визначаючи обмеження прав
людини на користь зовнішнього для людини світу з позицій екоцентризму чи біоцен-
тризму.
Ключові слова: екологічна етика, антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм,
права людини, міжнародні природоохоронні договори, міжнародна судова практика.