МЕТОДОЛОГІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МОБІЛЬНОСТІ «НОВАЧКІВ» НА ПІДПРИЄМСТВАХ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2014.121.2.Анотація
Анотація. Економічні трансформації, які мають місце в сучасних українських ком-
паніях характеризуються ускладненням зовнішнього організаційного середовища, різким
ростом темпів її виміру і росту конкуренції на світових ринках. Все це вимагає від під-
приємств пошуку нових резервів і нових шляхів пошуку ефективності. Роботодавець,
прагнучи забезпечити довгострокове зростання свого бізнесу, розуміє, що «інвестиції в
людей» не менш важливі ніж оновлення матеріальної бази виробництва, оскільки про-
фесіоналізм співробітників і їх здатність до розвитку є конкурентними перевагами ком-
панії. Високий процент текучості працівників позначається на успішності організації
так само гостро як і фінансові втрати. Більш того, в Україні зазначається добровільне
звільнення з промислових підприємств співробітників, які є ресурсом для організації, особ-
ливо робочих спеціальностей, із року в рік наростає. Дана тенденція сприяє, по-перше,
росту як прямих витрат від невиробленої продукції, так і непрямих пов’язаних з пошуком,
відбором і прийняттям на роботу, їх адаптацію і навчанням; по-друге, зниження тру-
дового потенціалу організації, який є запорукою успішного функціонування та розвитку
компанії. У зв’язку з цим, автор вважає, що соціальний механізм формування трудового
потенціалу підприємства повинен будуватись за допомогою комплексної системи, яка
дозволить на ранніх етапах діагностувати і регулювати неорганізовані форми трудової
мобільності працівників, які є ресурсом для компанії.
Ключові слова: трудова мобільність, трудовий потенціал, система регулювання,
оцінка персоналу, орієнтовні програми, неорганізовані переміщення, профіль посади, ефек-
тивність робітників.
