СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПРИЄДНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД 1950 РОКУ

Анотація

Анотація. У статті розглядаються складні аспекти, проблеми приєднання Європей-
ського Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних сво-
бод (ЄКПЛ) 1950 року. Стаття містить огляд правової бази для приєднання ЄС до
ЄКПЛ, а також змін, внесених у Конвенцію і законодавство ЄС, які вже сприяли і сприя-
тимуть такому приєднанню практично. У статті також визначено основні політичні,
правові та інституційні перешкоди, що виникли в ході поточних переговорів щодо
укладання Угоди про приєднання ЄС до ЄКПЛ.

Приєднання до ЄКПЛ не впливає а ні на автономію права ЄС, а ні на монополію Суду
ЄС щодо оцінки правомірності актів Союзу, однак ним запроваджується додатковий
всеохоплюючий моніторинг по відношенню до дотримання основоположних прав людини,
який до приєднання здійснювався на рівні національних Верховних Судів. Так само при-
єднання не веде до модифікації відповідного прецедентного права Суду ЄС, що склалося
у 1970-тих рр.., про що свідчать положення статті 6 (3) Договору про ЄС і прямо пе-
редбачають, що як основоположні права, гарантовані ЄКПЛ, так і ті, що є результатом
загальних конституційних традицій держав-членів, «являють собою загальні принципи
права Союзу». Прецедентне право Суду ЄС у цій сфері було вельми послідовним з на-
буття чинності Лісабонського договору, і є нова правова база, в основі якої лежать юри-
дично обов’язковий характер Хартії основних прав ЄС і зовнішній судовий нагляд,
здійснюваний ЄСПЛ. Проте їх впровадження передбачає необхідність внесення юридич-
них коригувань як у текст ЄКПЛ, так і в межах законодавства самого ЄС, серед яких ос-
новним є вступ в силу відповідного Договору про приєднання між 47 державами-членами,
що підписали ЄКПЛ і мають членство у ЄС.
Фактично ЄС приєднується до ЄКПЛ, Додаткового протоколу і Протоколу № 6 до
Конвенції. Статус, якого набуває ЄС в рамках ЄКПЛ (Висока договірна сторона, яка не
є державою), повністю регламентовано Проектом Угоди про приєднання таким чином,
що, не зважаючи на факт, що суттєву частину положень, як планується, буде включено
до самої ЄКПЛ, майбутня Угода збереже свою специфічну актуальність як такої у
структурі ЄКПЛ.
Звіт Жаурег’ю вивчає інституційні питання, які регулюватиме майбутня Угода про
приєднання. У ньому стверджується, що ЄС повинен мати три основні права: право по-
дати список з трьох кандидатів на посаду судді, один з яких обирається Парламент-
ською Асамблеєю Ради Європи від імені Союзу і бере участь у роботі суду на рівних
правах з іншими суддями; право відвідувати в межах Європейської Комісії з правом голосу
від імені ЄС засідання Комітету Міністрів, коли він виконує свою функцію щодо конт-
ролю за виконанням рішень Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ); право Європей-
ського Парламенту призначати / посилати певну кількість представників у
Парламентську Асамблею Ради Європи, коли остання обирає суддів в ЄСПЛ.
Вступ в силу Протоколу № 14 у червні 2010 року суттєво спростив переговори щодо
приєднання, додавши до статті 59 ЄКПЛ новий пункт, який зробив саме приєднання ЄС
до Конвенції можливим.
Підписання і ратифікація державами-членами Угоди про приєднання ЄС до ЄКПЛ
призведе до створення правового інструменту, який веде до приєднання міжнародної ор-
ганізації наддержавної природи (з її особливою правовою системою і юрисдикцією) до
іншої міжнародної організації з юрисдикцією у сфері прав людини, в якій її 28 держав-чле-
нів (разом із іншими 20 державами-нечленами) вже набули членства і чия юрисдикція по-
ширюється на розгляд позовів, направлених проти цих держав.
Ключові слова: Європейський Союз, Європейська конвенція про захист прав людини
та основоположних свобод (ЄКПЛ), приєднання, Суд ЄС, Європейський суд з прав лю-
дини (EСПЛ), проект угоди про приєднання, права людини.