ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ США В СХІДНІЙ АЗІЇ

Анотація

Анотація. Тривалий час основною метою зовнішньополітичної політики США було
обмеження впливу Радянського Союзу та посилення власної присутності в Східній Азії.
Задля виконання поставленої мети США активно розвивають економічні стосунки з Ки-
таєм, намагаючись залучити Китай в коло своїх зовнішніх прибічників. В той самий час
США намагаються стримувати політичний вплив Китаю на регіон, намагаючись збе-
регти контроль над політичними процесами. Значним поштовхом для активізації сто-
сунків між двома країнами став візит в 1972 р. президента США Ніксона до Китаю, під
час якого було підписане Спільне комюніке, так зване Шанхайське комюніке. США ак-
тивно підтримували економічні реформи в КНР постачаючи сучасну техніку та техно-
логії в цю країну. В 1993 р. президент США Білл Клінтон проголошує нову зовнішньо-
політичну стратегію – розширення співтовариств ринкових демократій в цілому світі.
Відповідно до нової концепції керівництво США ретельно слідкує за політичними проце-
сами в регіоні. США засудили застосування військової сили урядом Китаю проти мирних
демонстрантів в червні 1989 р. на площі Тяньаньмень. З метою збереження балансів ін-
тересів в регіоні США підтримують стосунки з традиційним прихильником США – Япо-
нією та намагаються заручитись підтримкою з боку Північної Кореї. Після «холодної
війни» Японія на очах спільноти та політиків країн Східної Азії переглядає військову по-
літику. Токіо створює сучасну армію, озброєну не тільки оборонними видами зброї. США
прагнуть реалізувати п’ять напрямків в своїй південнокорейській політиці. В 1999 р. за
участю США, Японії та Кореї була створена Трьохстороння група координації та на-
гляду.
Однак після розпаду Радянського Союзу, США так і не змогли встановити безумовне
лідерство в Східній Азії, оскільки власні амбіції щодо лідерства виявив Китай, який на при
кінці 20 століття перетворився на потужну світову державу.
Ключові слова: зовнішньополітична діяльність, зовнішньополітична стратегія, вій-
ськово-політичні союзи, двосторонні відносини, цивілізаційні цінності, політичне лі-
дерство, політичний вплив.

Abstract. For a long time the main purpose of the foreign policy of the United States was to
limit the influence of the Soviet Union and to strengthen their own presence in East Asia. To
achieve this goal the United States has been actively developing economic relations with China,
trying to draw China into the circle of its external supporters. At the same time, the U. S. has
been trying to contain Chinaʼs political influence in the region, trying to maintain control over
the political processes. A major impetus for the intensification of relations between the two countries
was made the visit in 1972. U. S. President Nixon to China, during which the Joint Statement
was signed, the so-called Shanghai Communiqué. United States actively supported the
economic reforms in China supplying modern equipment and technology in the country. In 1993
U. S. President Bill Clinton announces a new foreign policy strategy – expanding community of
market democracies in the world. According to the new concept of the U. S. government closely
monitors the political processes in the region. The U. S. condemned the use of force by the Chinese
government against peaceful demonstrators in Tiananmen Square in June 1989. In order
to maintain balance of interests in the region the U. S. maintain relationships with traditional
supporter of the US – Japan and trying to rally support from North Korea. After the «Cold War»
Japan in the eyes of the community and the politicians of East Asia revise military policy. Tokyo
creates a modern army armed not only with defensive weapons. U. S. seeks to implement its five
principles of its politics in South Korean. In 1999 with the participation of the U. S., Japan and
Korea the Trilateral Coordination and Oversight was established.
However, after the collapse of the Soviet Union, the United States has not been able to establish
a commanding lead in East Asia because China expressed its leadership ambitions, which
at the end of the 20th century became a strong world power.
Key words: foreign political activity, foreign political strategy, military and political unions,
bilateral relations, civilization values, political leadership, political influence.

Аннотация. Длительное время основной целью внешнеполитической политики США
было ограничение влияния Советского Союза и усиления своего присутствия в Восточ-
ной Азии. Для выполнения поставленной цели США активно развивают экономические
отношения с Китаем, пытаясь привлечь Китай в круг своих внешних сторонников. В то
же время США пытаются сдерживать политическое влияние Китая в регионе, пыта-
ясь сохранить контроль над политическими процессами. Значительным толчком для ак-
тивизации отношений между двумя странами стал визит в 1972 г. президента США
Никсона в Китай, в ходе которого было подписано Совместное коммюнике, так назы-
ваемое Шанхайское коммюнике. США активно поддерживало экономические реформы в
КНР, поставляя современную технику и технологии в этой стране. В 1993г. президент
США Билл Клинтон провозглашает новую внешнеполитическую стратегию – расшире-
ние сообществ рыночных демократий в мире. Согласно новой концепции руководство
США тщательно следит за политическими процессами в регионе. США осудили приме-
нение военной силы правительством Китая против мирных демонстрантов в июне 1989
р. на площади Тяньаньмэнь. С целью сохранения баланса интересов в регионе США под-
держивают отношения с традиционным сторонником США – Японией и пытаются за-
ручиться поддержкой со стороны Северной Кореи. После «холодной войны» Япония на
глазах сообщества и политиков стран Восточной Азии просматривает военную поли-
тику. Токио создает современную армию, вооруженную не только оборонительными ви-
дами оружия. США стремятся реализовать пять направлений в своей южнокорейской
политике. В 1999г. с участием США, Японии и Кореи была создана Трехсторонняя группа
координации и надзора.
Однако после распада Советского Союза, США так и не смогли установить без-
условное лидерство в Восточной Азии, поскольку собственные амбиции относительно
лидерства проявил Китай, который в конце 20 века превратился в мощную мировую дер-
жаву.
Ключевые слова: внешнеполитическая деятельность, внешнеполитическая страте-
гия, военно-политические союзы, двусторонние отношения, цивилизационные ценности,
политическое лидерство, политическое влияние.