ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ГЕОПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА ЄС ТА РОСІЇ

Анотація

Анотація. Біполярна система міжнародних відносин змінилася на одноосібне домі-
нування Сполучених Штатів Америки, проте Російська Федерація не залишала амбіції по-
вернути собі статус глобальної держави. Початок світової фінансової кризи та прихід
до Білого дому адміністрації Барака Обами створили умови для переходу до багатопо-
люсного світового устрою та розповсюдження інструментів «м’якої сили». Одним з
таких інструментів, що мав гарантувати порядок та стабільність, визнавалися інтег-
раційні проекти. На теренах нових незалежних держав розпочалася інституціональна
конкуренція інтеграційних проектів, очолюваних з одного боку ЄС, а з іншого – Росією.
Перспективи успішної реалізації інтеграційної моделі ЄС та Росії проаналізовано на
прикладі українського вектору інтеграції, що є вирішальним для ствердження зовнішнь-
ополітичного лідерства Брюсселю та Москви. Виокремлено та проаналізовано відмін-
ності у підходах ЄС та Росії до «м’якої сили» та їхні інтереси щодо України в процесі
реалізації інтеграційних проектів. Проаналізовано офіційні документи ЄС та Росії щодо
України та інших держав західного вектору СНД, на підставі яких визначено наступне.
Європейська політика спрямована на формування стабільного та безпечного оточення,
розвиток взаємовигідного співробітництва, якого прагнуть усі залучені сторони. Модель
інтеграції ЄС є дійсно інструментом «м’якої сили», привабливою та легітимною. Росій-
ська альтернатива є інструментом скоріше «Realpolik», а ніж «м’якої сили»: російські
інтеграційні проекти – СНД, Митний союз, ЄврАзЕС – спрямовані на закріплення сфер
впливу Москви та створення регіонального оточення для повернення визнаного іншими
акторами (в першу чергу, ЄС, Китай, США) статусу рівного полюсу сили. Наголошено,
що світова спільнота не готова до відкритого протистояння з Росією, втім намага-
ється врегулювати ситуацію за допомогою ліберальних інструментів. Виокремлено по-
тенційні наслідки для України та системи міжнародних відносин в цілому, що пов’язані
з поверненням Росії до застосування інструментів «жорсткої сили» відносно суверенної
української держави для ствердження власного лідерства.
Ключові слова: Україна, ЄС, Росія, сила, полюс, система міжнародних відносин, ін-
терес, вплив.

Abstract. Bipolar system of international relations was replaced by unilateral U. S. dominance,
but Russia did not leave ambition to restore the status of a global power. The global financial
crisis and accession to power of Barak Obama administration both created the
conditions for the transition to a multipolar world order and dissemination of «soft power»
tools. The integration projects have been recognized as one of such tools that should guarantee
order and stability. Institutional competition between the integration projects led by the EU and
Russia has begun on the area of the Newly Independent States.

Prospects for successful implementation of the EU or Russia’s integration model are analyzed
on an example of Ukrainian integration vector, which is critical to fixing of both Brussels
and Moscow foreign leadership. The differences in the EU and Russia approaches to the «soft
power» as well as their interests towards Ukraine in the process of integration projects’ implementation
are pointed out and scrutinized. The official documents of the EU and Russia foreign
policy on Ukraine and other countries of the Western CIS are close studied. It arrives to the following
conclusion. The main aim of the European policy is to create a stable and secure environment,
to develop mutually beneficial cooperation that all involved parties desire. The EU
model of integration is indeed a «soft power»tool, attractive and legitimate. The Russian alternative
is rather a «Realpolik» tool than «soft power» one: Russian integration projects – CIS,
Customs Union, EurAsEC – seek to strengthening Moscow’s sphere of influence and the construction
of the regional environment. The main goal of this approach is to return of equal power
status that is recognized by other actors (primarily the EU, China, USA). It is pointed out that
the international community is not ready for an open confrontation with Russia, nevertheless is
trying to resolve the situation by means of liberal tools. The potential consequences for Ukraine
and the international relations system in general related to Russia’s fixing of its own leadership
and readiness to use the «hard power» tools against a sovereign Ukrainian state are highlighted.
Key words: Ukraine, EU, Russia, power, pole, system of international relations, interest, influence.

Аннотация. Биполярная система международных отношений сменилась на одно-
стороннее доминирование США, однако Российская Федерация не оставляла амбиции
вернуть себе статус глобальной державы. Начало мирового финансового кризиса и при-
ход в Белый дом администрации Барака Обамы создали условия для перехода к многопо-
люсному мироустройству и распространению инструментов «мягкой силы». Одним из
таких инструментов, который должен гарантировать порядок и стабильность, при-
знавались интеграционные проекты. На территории новых независимых государств на-
чалась институциональная конкуренция интеграционных проектов, возглавляемых с
одной стороны ЕС, а с другой – Россией.
Перспективы успешной реализации интеграционной модели ЕС и России проанализи-
рованы на примере украинского вектора интеграции, который является решающим для
закрепления внешнеполитического лидерства Брюсселя и Москвы. Выделены и проана-
лизированы различия в подходах ЕС и России к «мягкой силе» и их интересы в отноше-
нии Украины в процессе реализации интеграционных проектов. Проанализированы
официальные документы ЕС и России относительно Украины и других государств за-
падного вектора СНГ, на основании которых определено следующее. Европейская поли-
тика направлена на формирование стабильного и безопасного окружения, развитие
взаимовыгодного сотрудничества, к которому стремятся все вовлеченные стороны. Мо-
дель интеграции ЕС действительно является инструментом «мягкой силы», привлека-
тельной и легитимной. Российская альтернатива является инструментом скорее
«Realpolik», нежели «мягкой силы»: российские интеграционные проекты – СНГ, Тамо-
женный союз, ЕврАзЭС – направлены на закрепление сфер влияния Москвы и создание
регионального окружения для возвращения признанного другими акторами (в первую оче-
редь, ЕС, Китай, США) статуса равного полюса силы. Отмечено, что мировое сообще-
ство не готово к открытому противостоянию с Россией, однако пытается урегули-
ровать ситуацию с помощью либеральных инструментов. Выделены потенциальные по-
следствия для Украины и системы международных отношений в целом, связанные с воз-
вращением России к применению инструментов «жесткой силы» в отношении
суверенного украинского государства для утверждения собственного лидерства.
Ключевые слова: Украина, ЕС, Россия, сила, полюс, система международных отно-
шений, интерес, влияние.