ІНСТИТУЦІЙНА СКЛАДОВА ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У КРАЇНАХ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/apmv.2014.118.1.Анотація
Анотація. Екологічно дружня поведінка суб’єктів господарювання у країнах із роз-
виненою економікою, хоча і сприймається сьогодні більшістю громадян цих країн як єдино
можлива, не сформувалася стихійно, а є результатом активної популяризації «зеленого»
способу життя на національному рівні, та виявляється у реалізації системних програм
«зеленого» зростання органами влади всіх рівнів, спільних екологічних ініціатив країнами
із розвиненою економікою і міжнародними інститутами; участі у процесі створення та
імплементації національних стратегій сталого розвитку громадських організацій, нау-
ково-дослідних установ, транснаціонального бізнесу тощо.
Запровадження ключових положень концепції сталого розвитку здійснюється нині у
всіх країнах Європи, однак, найбільших здобутків на шляху до сталого зростання націо-
нальних економік вдалося досягти північноєвропейським країнам: Данії, Ісландії, Норве-
гії, Фінляндії і Швеції, які сьогодні є світовими лідерами Індексу сталого розвитку.
Важливою передумовою лідерства країн Північної Європи у цій сфері стало форму-
вання розгалуженої системи інституційного забезпечення імплементації концепції ста-
лого розвитку, яка сьогодні успішно функціонує на практиці. Стаття присвячена
вивченню атрибутів та особливостей інституційної складової реалізації стратегій ста-
лого розвитку, що виступили запорукою ефективності національної політики сталого
зростання у країнах Північної Європи.
Ключові слова: сталий розвиток, зелене зростання, національна стратегія сталого
розвитку, інституційне забезпечення сталого розвитку, країни Північної Європи.
