МІНІМАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ ПРИТУЛКУ

Автор(и)

  • О. І. Kotlyar докторант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.17721/apmv.2014.118.1.

Анотація

Анотація. Вся структура міжнародного захисту біженців ґрунтується на концепціях
прав людини. Оскільки міжнародне право прав людини стосується усіх людей, в тому
числі і біженців, незалежно від їхнього правового статусу, воно являє собою еталон для
оцінки якості ставлення, яке країни притулку надають на своїй території біженцям і
особам, що шукають притулок. Особливо це важливо, коли держави не є учасницями до-
говорів про біженців.
На сьогодні міжнародне право доволі слабо відображає процесуальні аспекти на-
лежного розгляду клопотання щодо надання притулку. У першу чергу, це пояснюється
тим, що відповідальність держави за виконання зобов’язань залежить від того, яким
чином побудована практика.
Мета даної статті полягає у розгляді основних правових гарантій, які повинні на-
даватися особам, що клопочуть про надання притулку. Підкреслено, що процедура на-
дання притулку є особливою процедурою. Наголошено, що рішення, які прийняті у
процедурі надання притулку, як правило, пов’язані з такими правами людини, як право на
життя або право на захист від катувань чи іншого нелюдського відношення.
Мінімальні гарантії є складовою частиною процедури надання притулку, що вклю-
чають в себе: допуск у процедуру надання притулку, право бути вислуханим, правову до-
помогу, лінгвістичну допомогу, право на ефективний правовий захист.
Ключові слова: правові гарантії, допуск до процедури надання притулку, право бути
вислуханим, правова допомога, лінгвістична допомога.

Біографія автора

  • О. І. Kotlyar, докторант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    кандидат юридичних наук

Завантаження

Опубліковано

2014-06-08