Е. БЛЕР І ПРОБЛЕМА МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ В ПІВНІЧНІЙ ІРЛАНДІЇ

Abstract

Анотація. Конфлікт у Північній Ірландії є одним з найбільш довготривалих у європейській історії. Впродовж XX століття обидві сторони конфлікту, зацікавлені міжнародні інституції неодноразово намагалися знайти механізми його врегулювання. Прихід до влади у Сполученому Королівстві лейбористського уряду Е. Блера вперше дозволив перейти від «культури війни» до «культури миру» у вирішенні північноірландського питання. Було визнано, що роззброєння Ірландської Республіканської Армії (ІРА) – це складний та довготривалий процес. Важливі політичні рішення, прийняті британським та ірландським урядами за участі політичних партій Північної Ірландії, дозволили перейти до конструктивних моделей подолання конфлікту.
Історичного значення набула Угода Страсної п’ятниці, або Белфастська угода 1998 року, положення якої задовольняли інтереси практично всіх учасників протистояння – і
республіканців, і юніоністів. Вперше проголошувалося право населення провінції визначати свій конституційний статус, та створення місцевого парламенту з широким колом повноважень. Було вирішено проблему роззброєння терористичних угрупувань. Згідно з умовами підписаної в грудні 1999 р. угоди в Північній Ірландії було створено коаліційний уряд, до складу якого увійшли католики і протестанти. Очолив уряд протестант Д. Трімбл. У жовтні 2001 р. ІРА оголосила про остаточне знищення запасів зброї.
Завдяки політиці лейбористського уряду Е. Блера, визначальним чинником якої варто вважати принцип деескалації, з’явилась можливість вирішення цього довготривалого етноконфесійного конфлікту. Попри гостру критику діяльності уряду Е. Блера щодо Косово та Іраку, саме вирішення цієї проблеми стало гідним завершенням його політичної кар’єри.
Ключові слова: етноконфесійний конфлікт, Північна Ірландія, ольстерський кон-
флікт, юніоністи, Великобританія, врегулювання, деескалація Ірландська республіканська
армія (ІРА), протестанти, католики.