МОДАЛЬНОСТІ УЧАСТІ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

Abstract

Розвиток міжнародних економічних відносин в кінці ХХ та на початку ХХI
ст. відзначається, в тому числі, зростанням ролі та значення міжнародних торговельних угруповань. Сучасний стан розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин передбачає появу нових форм та механізмів інтеграційних угруповань. Крім того, країни, що є учасниками таких об’єднань мають більш широке коло цілей при реалізації інтеграційних проектів, ніж передбачалось теоріями інтеграції.
Сучасний економічний та політичний стан розвитку України визначив європейський вектор провідним серед традиційно сформованих інтеграційних векторів. В той же час, переорієнтація торгівлі України зі сходу та її бажання розширити свій експортний потенціал визначає необхідність диверсифікації інтеграційних прагнень України. В статті розглянуті провідні сучасні вектори інтеграції України поза ЄС, а саме зона вільної торгівлі України та Канади та прагнення України створити зони вільної торгівлі з Туреччиною, Ізраїлем та Сінгапуром, а також переваги та ризики які Україна може отримати від такої інтеграції.
В статті також проаналізовані економічні механізми інтеграції України з Канадою, інструменти лібералізації взаємної торгівлі, основні напрями регуляторної конвергенції та визначені економічні ефекти поглибленої та розширеної зони вільної торгівлі.
Ключові слова: інтеграційні процеси, зона вільної торгівлі, Україна, Канада, Туреччина, Сінгапур.