ЦИФРОВІЗАЦІЯ ФІНАНСІВ І ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ: ІНСТИТУЦІЙНА РЕВЕРСІЯ ВІД МОДЕЛІ ГЛАССА-СТІГОЛЛА ДО ПЛАТФОРМЕННОГО БАНКІНГУ

Анотація

У статті запропоновано теоретичну інтерпретацію цифровізації фінансів як чинника інституційної трансформації банківського регулювання, що змінює базову логіку організації фінансової системи. Доведено, що регуляторна модель, сформована в межах закону Гласса-Стіголла і заснована на принципі функціонального розмежування, поступово втрачає ефективність під впливом цифрових технологій, які забезпечують інтеграцію фінансових функцій без формального об’єднання інституцій. Обґрунтовано, що розвиток фінансових інновацій, фінтех-компаній і алгоритмічних систем управління призводить до формування платформенного банкінгу як нової архітектури фінансового посередництва, у межах якої різні сегменти фінансового сектору взаємодіють у спільному цифровому середовищі. Встановлено, що суперечність між регуляторною фрагментацією та технологічною конвергенцією формує передумови інституційної реверсії, яка проявляється у відтворенні інтегрованої структури фінансової системи у новій цифровій формі. Показано, що платформенний банкінг забезпечує масштабування фінансових операцій, змінює характер конкуренції та підсилює роль даних як ключового економічного ресурсу. Водночас доведено, що така трансформація супроводжується формуванням нових конфігурацій ризиків, пов’язаних із концентрацією інформації, алгоритмічним прийняттям рішень і зростанням швидкості поширення фінансових шоків у цифровому середовищі. Проаналізовано зміну регуляторних підходів, що проявляється у переході від контролю окремих видів діяльності до управління фінансовими екосистемами. Обґрунтовано, що цифровізація фінансів трансформує інвестиційну діяльність та інвестиційні стратегії, формуючи логіку випереджального інвестування як боротьби за контроль над інфраструктурними вузлами фінансової системи. Зроблено висновок, що ключовим фактором розвитку банківського сектору стає не продуктова конкуренція, а конкуренція фінансових архітектур, у межах якої контроль над цифровими платформами визначає розподіл економічної влади. Наукова новизна полягає у розробці теоретичної рамки аналізу цифровізації фінансів як процесу інституційної реверсії, що дозволяє переосмислити взаємозв’язок між регуляторною фрагментацією та технологічною інтеграцією у фінансовій системі. Запропоновано інтерпретацію платформенного банкінгу не як результату технологічної еволюції, а як форми відтворення інтегрованої архітектури фінансового посередництва у цифровому середовищі без формального демонтажу регуляторних обмежень. Уточнено механізм зміни характеру фінансового посередництва через перенесення функцій інтеграції з інституційного рівня на рівень цифрових платформ, що дозволяє пояснити трансформацію розподілу ризиків і появу нових центрів економічної влади.