ГРЕНЛАНДІЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ОБОРОННІЙ СТРАТЕГІЇ США 2026 РОКУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз стратегічної концептуалізації Гренландії у Національній оборонній стратегії США 2026 року. Досліджено трансформацію підходів Сполучених Штатів до Арктичного регіону в умовах зростання геополітичної конкуренції, активізації військової діяльності Російської Федерації на Крайній Півночі, а також посилення економічної та інфраструктурної присутності Китайської Народної Республіки. Встановлено, що у стратегії Гренландія інституціоналізується як “key terrain” (ключова територія), гарантований доступ до якої розглядається як невід’ємна складова захисту території США та елемент континентальної безпеки Західної півкулі, що узгоджується із новою геополітичною доктриною – так званим «доповненням Трампа до доктрини Монро» (Trump Corollary to the Monroe Doctrine). Методом якісного та кількісного контент-аналізу тексту стратегії визначено, що острів згадується у стратегічному документі п’ять разів у контексті забезпечення військового й комерційного доступу до стратегічно важливих просторів та контролю над критичною інфраструктурою, зокрема Космічною базою Пітуффік (Pituffik Space Base, колишня авіабаза Туле), яка є найважливішим елементом раннього попередження про ракетний напад у межах NORAD. Окрему увагу приділено міжнародним наслідкам такого підходу. Проаналізовано реакцію Королівства Данії, Європейського Союзу та НАТО на посилення стратегічного статусу острова. З’ясовано, що у відповідь на американські прагнення Данія у 2026 році наголосила на суверенному контролі над островом та суттєво збільшила власні арктичні оборонні витрати на 12-15 млрд данських крон (понад 1,6 млрд дол. США), спрямовані на модернізацію інфраструктури Арктичного командування в Нууку та адаптацію цивільних аеропортів для прийому винищувачів п’го покоління F-35. Зроблено висновок, що переосмислення ролі Гренландії у 2026 році відображає ширший процес інтеграції арктичного простору до системи національної та колективної безпеки, що формує нову конфігурацію стратегічних інтересів у Північній Атлантиці та на північному фланзі НАТО