МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРАВ ЛЮДИНИ ТА МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

Анотація. Стрімка розробка та використання штучного інтелекту порушує фундаментальні питання як для міжнародного права прав людини, так і для міжнародного гуманітарного права, зокрема щодо відповідальності, прозорості, людського контролю та захисту основоположних прав, а також принципів, що регулюють ведення війни. Глобальний механізм регулювання у сфері ШІ залишається фрагментованим і недостатньо розвиненим, що створює правову невизначеність і потенційні прогалини у притягненні до відповідальності. Метою цієї статті є аналіз основних ризиків, які ШІ становить для прав людини та для норм, що регулюють збройні конфлікти, а також розглянути ключові регуляторні рамки у цих сферах з точки зору міжнародного права.

Авторu доходять висновку, що не існує єдиного універсального договору, який би регулював захист прав людини в епоху ШІ. На універсальному рівні ризики та переваги ШІ для прав людини були предметом доповідей різних органів ООН, зокрема Ради ООН з прав людини, Управління Верховного комісара ООН з прав людини та ЮНЕСКО. Генеральна Асамблея ООН, ЮНЕСКО та інші універсальні міжнародні організації відповідні резолюцій і рекомендацій, однак ці інструменти мають характер «м’якого права» і не є юридично обов’язковими. Перший юридично обов’язковий документ у сфері ШІ та прав людини – Рамкова конвенція про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права – є регіональним договором і має низку недоліків. Хоча Європейський суд з прав людини розглядав справи, пов’язані із захистом даних і цифровими технологіями, які можуть порушувати право на приватність, він не мав можливості проаналізувати безпосередній вплив ШІ на права людини у цих справах. Акт Європейського Союзу про штучний інтелект не є інструментом, спеціально спрямованим на захист прав людини. З іншого боку, цей Регламент покладає обов’язки (включно із санкціями) на постачальників систем штучного інтелекту та встановлює структуру органів імплементації й контролю на рівні ЄС і національному рівні держав-членів, які забезпечують створення безпечного та етично здорового середовища, тим самим формуючи передумови для захисту прав людини.

Летальні автономні системи озброєння, здатні обирати та уражати цілі без втручання людини, становлять серйозні виклики для міжнародного гуманітарного права. Використання таких систем може порушувати його основні принципи: розрізнення, військової необхідності, пропорційності, застосування запобіжних заходів під час нападу та гуманності. Автор доходить висновку, що не існує єдиного універсального договору, який би регулював ведення війни в епоху ШІ. Генеральна Асамблея ООН ухвалила спеціальну резолюцію з цього питання; Група урядових експертів з новітніх технологій у сфері летальних автономних систем озброєння в рамках Конвенції про певні види звичайної зброї ухвалила одинадцять керівних принципів, однак вони мають характер «м’якого права» і не є юридично обов’язковими для держав. Водночас деякі організації закликали до укладення нового міжнародного договору, який би встановлював конкретні заборони та обмеження щодо такої новітньої зброї. Питання про те, чи буде ухвалено новий юридично обов’язковий міжнародний інструмент щодо летальних автономних систем озброєння і в якій формі, є предметом майбутніх переговорів між державами та в межах міжнародних організацій. У будь-якому разі чинна правова база – конвенції та протоколи, які є основними джерелами міжнародного гуманітарного права, – є недостатньою для регулювання нових видів озброєнь, розроблених із використанням технологій штучного інтелекту.

References:

Badhan, D., & Jagota, R. (2025). Emerging technologies in warfare: Legal challenges for international criminal jurisprudence. International Journal of Law, 11(5), 84-89.

Balcerzak, M. (2024). Implications of the United Nations human rights standards for the development of artificial intelligence. In M. Balcerzak & J. Kapelańska-Pręgowska (Eds.), Artificial Intelligence and International Human Rights Law: Developing Standards for a Changing World (pp. 6-24). Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing.

Craig, P., & De Búrca, G. (2020). EU Law: Text, Cases and Materials (8^th ed.). Oxford: Oxford University Press.

Davison, N. (2017). A legal perspective: Autonomous weapon systems under international humanitarian law. UNODA Occasional Papers: Perspectives on Lethal Autonomous Weapon Systems, 30, 5-18.

Druzin, B., Boute, A., & Ramsden, M. (2025). Confronting Catastrophic Risk: The International Obligation to Regulate Artificial Intelligence. Michigan Journal of International Law, 46(2), 173-217.

Dulka, A. (2023). The Use of Artificial Intelligence in International Human Rights Law. Stanford Technology Law Review, 26(2), 316-366.

European Court of Human Rights. (2025). Judicial Seminar ‘Protecting human rights in a world of Artificial Intelligence, algorithms and big data’. Background Document. Retrieved from https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/seminar-background-paper-2025-eng.

European Declaration on Digital Rights and Principles for the Digital Decade, 2023. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32023C0123(01).

Fowowe, A.I. (2021). Artificial Intelligence and Human Rights. Retrieved from https://ssrn.com/abstract=3964199.    

Gellers, J.C., & Gunkel, D. (2023). Artificial Intelligence and International Human Rights Law: Implications for Humans and Technology in the 21st Century and Beyond. In A. Zwitter & O. Gstrein (Eds.), Handbook on the Politics and Governance of Big Data and Artificial Intelligence (pp. 430-455). Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing.

Hogan, L., & Lasek-Markey, M. (2024). Towards a Human Rights-Based Approach to Ethical AI Governance in Europe. Philosophies, 9(6), Retrieved from https://www.mdpi.com/2409-9287/9/6/181.

Humble, K. (2023). Artificial intelligence and the need for an international legal framework in the race for killer robots in modern warfare. In A. Završnik & K. Simončič (Eds.), Artificial Intelligence, International Law and Social Harms (pp. 57-77). Cham: Palgrave Macmillan.

ICRC position on autonomous weapon systems. (2021). Retrieved from  https://www.icrc.org/en/document/icrc-position-autonomous-weapon-systems.

Leslie, D., Burr, Ch., Aitken, Mh., Cowls, J., Katell, M., & Briggs, M. (2021). Artificial intelligence, human rights, democracy, and the rule of law: a primer. The Council of Europe.

McGregor, L., Murray, D., & Ng, V. (2019). International Human Rights Law as a Framework for Algorithmic Accountability. International and Comparative Law Quarterly, 68, 309-343.

Morawska, E.H. (2024). Council of Europe standards and activities related to AI: towards a Framework Convention on AI and human rights? In M. Balcerzak & J. Kapelańska-Pręgowska (Eds.), Artificial Intelligence and International Human Rights Law: Developing Standards for a Changing World (pp. 25-44). Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing.

Nasu, H. (2019). Artificial Intelligence and the Obligation to Respect and to Ensure Respect for International Humanitarian Law. ECIL Working Paper 2019/3. Retrieved from https://www.exeter.ac.uk/ .

Office of the Prosecutor. (2025). Rome Statute Policy on Cyber-Enabled Crimes under the Rome Statute. Retrieved from https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/2025-12/2025-cyber-eng.pdf.

Ojha, Y. (2025). Artificial Intelligence in Armed Conflict: Perspectives from International Humanitarian Law. Unity Journal, 6, 34-47.

Perrin, B. (2025). Lethal Autonomous Weapons Systems and International Law: Growing Momentum Towards a New International Treaty. ASIL Insights, 29(1). Retrieved from https://www.asil.org/insights/volume/29/issue/1.

Protocol Additional to the Geneva Conventions of 12 August 1949, and relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I), 8 June 1977.

Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence and amending Regulations (EC) No 300/2008, (EU) No 167/2013, (EU) No 168/2013, (EU) 2018/858, (EU) 2018/1139 and (EU) 2019/2144 and Directives 2014/90/EU, (EU) 2016/797 and (EU) 2020/1828 (Artificial Intelligence Act).

Šišková, N. (Ed.). (2024). Legal Issues of Digitalisation, Robotisation and Cyber Security in the Light of EU Law. Alphen aan Rijn: Kluwer Law International.

Szpak, A. (2024). Artificial intelligence and international humanitarian law in the work of the parties to the Conventional Weapons Convention: lethal autonomous weapons. In M. Balcerzak & J. Kapelańska-Pręgowska (Eds.), Artificial Intelligence and International Human Rights Law (pp. 278-293). Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing.

The UN General Assembly. Resolution A/78/L.49 ‘Seizing the opportunities of safe, secure and trustworthy artificial intelligence systems for sustainable development’. (2024).

The UN General Assembly. Resolution A/RES/79/62 ‘Lethal autonomous weapons systems’. (2024).

Tu, X., & de Castro e Silva, B. (2025). Are We Ready for the Metaverse? Implications, Legal Landscape, and Recommendations for Responsible Development. Digital Society, 4(9), 1-27.

UNESCO. Recommendation on the Ethics of Artificial Intelligence (2021).

Received: 02.02.26 / Revised: 16.02.26 / Accepted: 18.03.26 / Published:30.03.26