ВІЙНА ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПОМИЛКИ ЧИ ВИПАДКУ: РАЦІОНАЛЬНІСТЬ, НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ТА СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ

Анотація

Анотація. Війни часто вважають результатом випадку, помилок або ненавмисним наслідком хибних розрахунків. Такі підходи поширені як у публічному дискурсі, так і в класичних роботах про війну, де збройний конфлікт нерідко постає як результат провалу дипломатії або втрати контролю. Водночас значна частина сучасних підходів у теорії міжнародних відносин припускають, що держави та їхні лідери в цілому є раціональними агентами, які прагнуть максимізувати очікувану виграш. Це веде до питання: якщо війна є дорогою, ризикованою та руйнівною, чому раціональні лідери її обирають?

У цій статті стверджується, що протиставлення «випадкової» та «навмисної» війни є аналітично хибним. Більшість війн не є результатом помилок чи ірраціональних рішень, натомість вони витікають із стратегічної взаємодії в умовах невизначеності, неповної інформації та політичних обмежень. Те, що постфактум часто характеризується як «помилкова» війна, точніше було б розуміти як результат ризикованої стратегії, несприятливі наслідки якої було реалізовано. Натомість війни, що успішно досягли поставлених цілей, можуть бути стратегічними помилками, якщо політики систематично недооцінювали витрати або переоцінювали виграші.

У статті обгрунтовано цю думку із використанням теорії переговорів в рамках раціоналістичного підходу та політичної психології, теорії ескалації та досліджень внутрішньої політики. Війна сприймається радше як рішення в умовах невизначеності, де співвідношення ймовірностей залежить від  взаємодії із суперниками, що здатні змінювати свою поведінку. Також проведено розмежування помилкових та випадкових війн, з акцентом на динаміці ескалації, балансуванні на межі війни та втраті контролю. Нарешті, досліджено як когнітивні викривлення, процеси групового мислення й внутрішньополітичні стимули впливають на готовність лідерів йти на ризик. У сукупності цей аналіз ставить під сумнів оцінки воєн, засновані лише на результатах, і пропонує більш детальну рамку для розуміння того, чому війни виникають попри усвідомлення їхньої високої ціни.

References:

Arreguín-Toft, I. (2005). How the Weak Win Wars: A Theory of Asymmetric Conflict. Cambridge: Cambridge University Press.

Badie, D. (2010). Groupthink, Iraq, and the War on Terror: Explaining US Policy Shift toward Iraq. Foreign Policy Analysis, 6(4), 277-296.

Beckley, M.  (2018). The Power of Nations: Measuring What Matters. International Security, 43(2), 7-44.

Bilmes, L., Stiglitz, J. (2008). The Three Trillion Dollar War: The True Cost of the Iraq Conflict. New York: W.W.Norton&Company.

Blair, B. (1993). The Logic of Accidental Nuclear War. Washington D.C.: Brookings Institution.

Coe A., Vaynman J. (2020). Why Arms Control Is So Rare. American Political Science Review, 114(2), 342-355.

Davis J., McDermott R. (2021). The Past, Present, and Future of Behavioral IR. International Organization, 75(1), 147-177.

Fearon, J. (1994). Domestic Political Audiences and the Escalation of International Disputes. American Political Science Review, 88(3), 577–592.

Fearon, J. (1995). Rationalist Explanations for War. International Organization, 49(3), 379–414.

Fearon, J. (2018). Cooperation, Conflict and the Costs of Anarchy. International Organization, 72(3), 523-559.

Janis, I. (1982). Groupthink: Psychological Studies of Policy Decisions and Fiascos. Boston: Houghton Mifflin.

Jervis, R. (1976). Perception and Misperception in International Politics. Princeton: Princeton University Press.

Jervis, R. (1997). System Effects: Complexity in Political and Social Life. Princeton: Princeton University Press.

Johnson, D. (2004). Overconfidence and War: The Havoc and Glory of Positive Illusions. Cambridge: Harvard University Press.

Kahneman, D., Tversky A. (1979). Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk. Econometrica, 47(2), 263–291.

Khong, Y. (1992). Analogies at War. Princeton: Princeton University Press.

Levy, J. (1997). Prospect Theory, Rational Choice, and International Relations. International Studies Quarterly, 41(1), 87–112.

Morgenthau, H. (2005). Politics Among Nations. Columbus: McGraw-Hill Education.

Powell, R. (2006). War as a Commitment Problem. International Organization, 60(1), 169–203.

Renshon J., Yarhi-Milo K., Kertzer J. (2023). Democratic Reputations in Crises and War. The Journal of Politics, 85(1), 1-18.

Schelling, T. (1981). The Strategy of Conflict. Cambridge: Harvard University Press.

Siverson, R., Bueno de Mesquita, B.  (2017, June 28). The Selectorate Theory and International Politics. Oxford Research Encyclopedia of Politics. Retrieved 8 Jan. 2026, from https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-293

Theiler, T. (2017). The Microfoundations of Diversionary Conflict. Security Studies, 27(2), 318-343.

Waltz, K. (2010). Theory of International Politics. Long Grove: Waveland Press.

Received: 20.01.26 / Revised: 03.02.26 / Accepted: 18.03.26 / Published:30.03.26